Кілька тез, які випадково(а може й ні?) прийшли на думку за час моєї відсутності у блозі:

• Вкотре переконуюсь у тому, що будь-який план ніколи не надає достовірного результату. Що б він у собі не ніс та наскільки б продуманим не був. Проте без цього неможливо рухатись, так як варто тільки втратити з-під контролю і бажаний результат віддалятиметься з геометричною прогресією
• Підтримка - вагомий чинник у формуванні себе та своїх ідей, задумів та проектів. Створити щось варте уваги можливо лише з однодумцями у загальній підтримці один одного.
• Сила команди визначається рівнем довіри між її учасниками. 
• Радикальні зміни можуть допомогти врівноважити усе. Та чи завжди так буває?
• Всьому свій час. Проте без вкладання зусиль цьому ніколи не відбутись.
• При потрібній витримці та постійному впевненому русі результат ніколи не забариться, головне - йти до нього.

Зацикленість над однією ціллю носить доволі дуалістичний характер, адже у мотивованої людини часто виникає істотна ймовірність "перегоріти". Поступово, в сучасності, це переростає у аксіому і не рахуватись із цим - як мінімум нерозумно. Принцип зваженості та відчуття міри, покрокові зміни - от вихід з цієї ситуації.
Усі зміни, що відбулись останнім часом, несуть надію на звершення грандіозних планів та ріст, тому, саме зараз, варто втілювати це все в життя.
Нарешті, зроблено перші кроки у питанні самоорганізації.
Також, має місце вдосконалення методів сприймання інформації, що стало наслідком напливу інформації.
Вкотре розумію, що проведення вдалих комунікацій є необхідністю, розуміння співрозмовника виходить на перший план. До цього потрібно рухатись.