Пройшло вже більше, ніж рік з того моменту, як я розпочав вести цей блог. За цей період, мушу сказати, що було маса подій, перемог та невдач, цікавих моментів та хвилюючих миттєвостей. Залишається кілька годин до завершення 2018-го року.
Без сумнівів, він був прекрасним.
Так, я витримав чимало проблем, мене спіткали невдачі там, де не міг і подумати. Проте. Я отримав масу цінного досвіду, переосмислив безліч речей та, врешті-решт, моє життя дуже змінилось.
Мені вдалось стартувати з власними проектами, над якими і далі продовжуватиму роботу, повернутись у своє захоплення, адже від себе не втечеш та зустріти ту людину, з якою бачу себе надалі.
Щиро вдячний своєму оточенню, адже я зрозумів, що навколо мене неймовірні люди. Захоплююсь Вами!
Як би це не було, але, я вірю, що 2019-ий буде ще потужнішим, особливо - в тому випадку, якщо досягну своїх півсотні цілей. А це навіть і не обговорюється.

Сидячи вдома та переглядаючи фото з останньої подорожі, знайшов натхнення для цього посту. Тут не буде ніяких закручених думок, висновків із ситуацій, лише полотно тексту, де поділюсь власними емоціями. Приступимо...
Скоріше за все, найбільшим очікуванням від даної поїздки було бажання розвіятись, очистити голову від усього, що набралось за останній період та підготуватись до продуктивних "канікул", протягом яких маю плани досягти немало цілей, які поставив для себе сидячи в досить комфортному місці, яке відкрив нещодавно для себе.
Вкотре ловлю себе на думці, що цей час стане абсолютно іншим для мене. Але не про це.
Повернімось до поїздки. Однозначно, гори надихають. Змушують переосмислити усі цінності, відкрити очі по-новому на світ, переглянути своє життя та поправити дещо, врешті-решт.
Кайфую, коли можу взяти в руки фотоапарат і ловити реальні емоції в кадр. Вже давно замітив у себе хист до фотографії. Буду працювати над цим.
Спілкування в дорозі має якийсь незвичний відтінок. Сприймається зовсім по-іншому, змушує цінувати кожну секунду, задуматись над багатьма речами. Можливо, це лише в мене такі відчуття, так як дивлюсь через призму характеру-інтроверта.
Без сумнівів, усі круті моменти від даної поїздки відкладуться у власній пам'яті та у вигляді фото в пам'яті комп'ютера, проте уже зараз розумію, що повернусь обов'язково у ті місця і улітку.

З моменту останнього посту, досить багато різноманітних подій відбулось зі мною, з яких вдалось винести деякі нетривіальні погляди на різні речі. Ймовірно, не усі будуть зрозумілі багатьом, але власне бачення є таким. Можливо, на каплю помилкове, проте своє і хотілось б поділитись цим.

• В цей період вдалось зловити ниточку серйозної мотивації, яка змушує рухатись в обраному напрямку і далі, що б не стало на шляху. Той момент, коли викладаючись на повну, ти отримуєш додаткову енергію і знову спрямовуєш її в потрібне русло. 13 годин сну за 3 дні є доказом даного факту, далі - більше. Знаю, що невірно, але деякого роду краш-тест запущено. 
• Спосіб мислення, який раніше вважав вірним та, який допомагав в особистому розвитку, наразі терпить повний крах. Рівень планування, який існував до цього - зовсім непотрібний, адже абсолютно не працює у висновку. Зараз ж, є розуміння того, що баланс - саме те, проте не зрозуміло як цього досягти. Працюю над цим.
• Не розумію чому, але в людях дуже часто почав помічати деталі, які роблять нас схожими. Не важливо, чи це риса характеру, чи напрям думок, чи поведінка, просто кидається в очі.
• Вдалось кілька днів "поваритись" серед людей, які працюють в ті й ж сфері, що я - неймовірно круто. Особливо, після формату у вигляді неформальної зустрічі. Підштовхує до подальшого розвитку розуміння того, що ти чогось досягнув. При цьому, це тільки початок - знаю, що можу більше.
• Ніяких випадковостей не буває, все закономірно, хоч і закручено. До всього ставлюсь серйозно, хоч жарти - наше все.

Крім того, є маса інших поглядів, але поки ніяких уроків із цього не вдається витягнути, дещо потребує переосмислення, дещо - незрозуміле. Як завжди.

Позаду, напевне, найпродуктивніші вихідні за останніх кілька місяців(а може й півроку, хтозна). Нарешті, вдалось позакривати масу задач, які висіли у повітрі та незрозуміло коли мали б бути виконані.
.
Вдалось запустити роботу над новим проектом та, паралельно, продовжую викладатись із першим. Далі - тільки вперед, тепер усе для цього є.
.
Дочитав "на одному подиху" круту книгу, вдалось структурувати думки та зрозуміти, чому в різних випадках наш мозок діє саме так. Рекомендую.
.
Довелось відсіяти деякі задачі, в яких не бачу сенсу. Тепер можна чітко рухатись до поставлених цілей. Тобто, не пройшло й року, як повністю визначив пріоритети в своєму житті. Краще пізно, ніж ніколи.
.
Просто неймовірно вдячний своєму оточенню, стільки заряду та підтримки відчуваю щодня, що інколи аж не по собі:)
.

Трошки із власного бачення

Давно сюди нічого не писав. Мабуть, причиною цього були як надмірна завантаженість, так і повна зміна пріоритетів в житті. Саме це можна вважати і причиною даного посту.
Досить багато подій було нещодавно. Безсумнівно, це відобразилось на моєму особистому сприйнятті та дало зрозуміти, що як би не було - тільки особистий ріст має бути на першому плані. Розвиток у тій справі, де вдалось себе знайти, розвиток своїх проектів та своїх думок, своїх скілів.
Напевно, вперше у своїй пам'яті, вдалось втримати власні емоції у відповідальний момент, проте над цим ще потрібно працювати. Також, необхідно навчитись направляти потік енергії у потрібне, не розпорошуватись на пів дороги, що інколи характерно мені.
Дуже круто те, що в оточенні є люди, які пройшли вже це все і направляють на вірну дорогу, дуже це ціную.
Найближчих кілька місяців мають стати ще більш потужними. Саме цей період, неодмінно, має допомогти вийти на зовсім інший рівень.

Довго обдумував, про що ж написати далі. Мабуть, тривале мовчання пов'язане, насамперед, з різного роду труднощами, негараздами та постійною напруженістю. Проте, усе має властивість закінчуватись і тепер з світлою головою стараюсь максимально корисно використати наявний час. Вкотре, повністю розумію, наскільки приємно отримувати результати від своєї роботи, коли твої дії приносять фідбек у вигляді замовлень, дзвінків, трафіку, тощо. В такі моменти, відчуваю задоволення собою та розуміння, що вдається рухатись у вірному руслі. Далі - тільки самовдосконалення та тільки покращення навиків Team Lead`а, до чого й старався йти увесь цей час.

Нещодавно зрозумів, наскільки ж радикально можуть трансформуватись думки, варто лише здійснити вплив певного фактору і все. Найбільш цікаво, при цьому, є те, що зміни відбуваються у зовсім непередбачувані сторони, що зовсім дивує. Усі змінюються, підлаштовуються під ситуацію та балансують, зачасту, на межі, та чи варте воно того?
Ще однією з тез, які прийшли на думку, стало те, що, інколи, саме ця сталість думок та характеру виступають головними чинниками у процесі досягнення мети та подальшого розвитку. Але знову ж таки, універсального ходу немає і варто лише опиратись на власні сили, реально їх оцінювати та використовувати те, до чого "лежить душа".

Спостерігаю зараз певний хаос у своїх думках, катастрофічно не вистачає систематизації, так як просто не вдається осягнути всього, доводиться від дечого відмовлятись, щоб настигнути у потрібному напрямку. Особистий тайм-менеджмент терпить крах:)
Але, знову і знову переконую себе, що все ще попереду, що кожен крок зараз є підгрунтям для наступного. Крім того, безперечно, кожна зміна має йти тільки на краще, адже тільки створивши для себе некомфортні умови, можна буде спостерігати розвиток.
Головним аспектом у роботі надалі бачу саме цю систематизацію та регулярність, систематичність проведення робіт над власним брендом та вихід на кардинально новий рівень за допомогою цього.

Ловлю вкотре себе на думці, що для досягнення чогось вагомого у певній сфері, дуже важливим є власне ставлення до цього. Необхідно відчути це і зрозуміти, навіщо усе це та чому саме у цю сферу. Потрібно змінити свій хід думок, почати жити цим, тільки в такому разі з'являється цей шанс - на вірний шлях у майбутньому. При цьому, кожен наступний крок варто сприймати як щось звичне, як сходинку для наступного кроку, при цьому розуміючи його важливість. Важливий не стільки підйом, як динаміка, рух до своєї мети, незважаючи ні на що.

Freedom

Цих кілька днів ознаменувались дуже складними випробуваннями, які були однією зі спроб зламати мене з середини та дати те, чого я ніколи не відчував раніше та не міг навіть подумати. В такі моменти, вдалось переосмислити масу речей, взнати багато чого нового та повністю відкрити очі на цей світ. Кілька тез, правильність яких відчув на собі:

• маючи настільки вірне оточення можна звернути гори та не звертати уваги нінащо. Друзі - основний актив.
• час є неймовірно дорогоцінною річчю, що б це не було.
• ніяка проблема не має принести здоров'ю шкоди, завжди варто бути сильнішим за усе.

І зараз, коли вже усе позаду, відчуваючи повну свободу, я готовий творити та зробити все для здійснення своїх планів, цілей та мрій. Трансформація думок здійснилась настільки кардинально, що має стати трампліном тільки для нових звершень.

Кілька тез, які випадково(а може й ні?) прийшли на думку за час моєї відсутності у блозі:

• Вкотре переконуюсь у тому, що будь-який план ніколи не надає достовірного результату. Що б він у собі не ніс та наскільки б продуманим не був. Проте без цього неможливо рухатись, так як варто тільки втратити з-під контролю і бажаний результат віддалятиметься з геометричною прогресією
• Підтримка - вагомий чинник у формуванні себе та своїх ідей, задумів та проектів. Створити щось варте уваги можливо лише з однодумцями у загальній підтримці один одного.
• Сила команди визначається рівнем довіри між її учасниками. 
• Радикальні зміни можуть допомогти врівноважити усе. Та чи завжди так буває?
• Всьому свій час. Проте без вкладання зусиль цьому ніколи не відбутись.
• При потрібній витримці та постійному впевненому русі результат ніколи не забариться, головне - йти до нього.

Зацикленість над однією ціллю носить доволі дуалістичний характер, адже у мотивованої людини часто виникає істотна ймовірність "перегоріти". Поступово, в сучасності, це переростає у аксіому і не рахуватись із цим - як мінімум нерозумно. Принцип зваженості та відчуття міри, покрокові зміни - от вихід з цієї ситуації.
Усі зміни, що відбулись останнім часом, несуть надію на звершення грандіозних планів та ріст, тому, саме зараз, варто втілювати це все в життя.
Нарешті, зроблено перші кроки у питанні самоорганізації.
Також, має місце вдосконалення методів сприймання інформації, що стало наслідком напливу інформації.
Вкотре розумію, що проведення вдалих комунікацій є необхідністю, розуміння співрозмовника виходить на перший план. До цього потрібно рухатись.

Період становлення є доволі обтяжчуючим процесом, в ході якого ми стикаємось із масою труднощів та незгод, маємо боротьбу із самим собою та зовнішнім середовищем. Проте, варто "витягнути" із цього періоду і масу позитивних речей, а саме нові знайомства, нові знання та принципи, ідеї та можливості, які з'являються постійно. Важливо переусвідомити усе, що відбувається у житті та продовжувати тримати рух до власної цілі, викидаючи із думок тимчасове. Вона близько, залишається тільки простягнути руку...

Першопочаток

Саме цей день можна вважати стартом, безумовно, тривалого періоду становлення однієї з моїх ідей, втілення її у реальність та отримання найціннішого - досвіду. Невідомо, як підуть справи надалі, проте плекаю надії, що все пройде по плану та, невдовзі, ми зможемо підняти новий ресурс на високий рівень, незважаючи на те, скільки потрібно буде вкласти сил та коштів. Все тільки починається..)

Чим далі рухаюсь, тим більше набуваю впевненості про те, що критичні ситуації мають важливу роль і допомагають прискорюватись, виходити з них на відносно спокійні періоди часу. Проте, найбільше взяти для себе вдається саме у ці періоди часу. Вихід із зони комфорту дає людині зрозуміти, що вона може більше. Теорія екзистенціалізму, як бачимо, не втрачає актуальності та супроводжуватиме нас і далі. Тому, інколи, варто просто спробувати та змусити себе діяти.

У цей момент, просиджуючи вже n-ий день за новим проектом, нахлинула одна думка. Суть її полягає у важливості вірного рішення щодо пошуку роботи людини, її покликання та бажання. Дивлячись на людей, які з великим тягарем працюють на певних посадах, розумієш, що одне невірне рішення може принести масу проблем. Не варто себе виснажувати цим, потрібно лише зрозуміти свою суть і побачити, до якого напрямку діяльності лежить твоя душа.
Щодо себе, миттєво згадую фразу однієї цікавої людини, яка при розмові про мою роботу зазначила, що мої очі горіли, коли затрогнули цю тему. І справді, наразі, я бачу себе у цьому, мене захоплює усе, що стосується цієї сфери, я проводжу багато часу просто читаючи статті про нові елементи, стратегії та методи просування, адже приємно бачити висхідну динаміку свого розвитку, вловлювати нові ідеї та просто насолоджуватись цим.

Миттєвість має ознаку плинності, але її можна розтягнути на цілу вічність у своїй свідомості, зробити усе, щоб це продовжувалось все більше і більше...В цьому і їх сенс, хороший спогад може триматись назавжди у твоїй пам'яті. Тому, варто лише спробувати, діяти, втілити щось у життя, намагатись та врешті-решт створити усе, чого бажаєш, щоб не стало на твоєму шляху...

Циклічність...

Людське життя складається із підйомів та спадів, стабільність - досить рідкісне явлення, як би це не було. Спади бувають у всіх, на це можуть впливати абсолютно різні фактори, але внутрішній потенціал людини визначають саме такі моменти, в які він вирівнює ситуацію, створює власноручно цей ап, робить усе для цього. Кожне падіння - лише можливість піднятись вище, шляхом аналізу своїх помилок, вчинків або навіть ходу думок. Варто лише вміти вчасно трансформувати себе, працювати над собою і не зупинятись ні на хвилину, яким би підірваним не був твій настрій.

Полюсність

Здавалося, що призначення цього терміну в реальному житті абсолютно мінімалістичне та нівелюється, але все не так. Ми, як стрілка компасу, завжди вказуємо на бажане, потрібне, тому це є парадигмою життю людини. Крім того, постійно виникає відчуття, що це абсолютно характеризує проблеми, адже повернувши контроль над одним, ми постійно втрачаємо над іншим, змінивши знову - усе повторюється. І цьому немає закінчення...

Важливість динамізму

Бувають ситуації, коли повністю розумієш свій напрям руху та впевнено йдеш, стараєшся досягти бажаного чого б це не вартувало. В той ж час, обставини діють проти тебе, змушений рухатись проти течії до того моменту, коли розумієш, що вже на межі, коли сили вже не ті. І, досить неочікувано, з'являється мотивація, яка рухає тебе далі...Важливо, щоб цей рух здійснювався продумано та постійно, не можна зупинятись, адже невідомо чи зможеш ти повернутись знову на цей рівень та досягнути своєї мети. 

Спотворена реальність

Існує правило, яке голосить про досяжність будь-якої цілі. Мабуть, все ж так і є, проте щоразу на твоєму шляху виникає перепона, яка змушує тебе коригувати або радикально змінювати свій курс. Здавалось, це ж просто, але воно переслідує нас постійно, завжди змушує робити вибір. Не існує єдиної парадигми в цьому русі, світ відкидає можливість створення утопії і не важливо, скільки ти сил вклав та чого досяг. Все короткочасне, плинне та має властивість змінюватись. І моментами, ти просто не помічаєш, як втрачаєш від цього глузд...

Із розряду "Ностальгія". Як усе починалось...

Старт моєї кар'єри в ІТ-розпочався кілька років тому, коли написав другові текст на сайт. Здавалось, нічого складного, але саме тоді, прийшла думка про копірайтинг. Буквально, наступного ж дня, було створено профілі у багатьох сайтах, що пов'язані з фрілансом. Маленькими темпами, виконуючи абсолютно прості завдання, прийшла пропозиція про курси HTML&CSS, про які, звичайно ж, відмовитись не міг. Це був перший крок до мрії, до бажаної цілі. Через два тижні посиленої підготовки, я спокійно міг наверстати нескладну сторінку та зрозуміти сутність веб-розробки...

Продовженням цієї саги, стала співпраця з одним інтернет-магазином, де я брав участь у якості контент-менеджера. Робота кипіла, я старався, намагався зробити усе якнайкраще, проте реальність була не такою, як міг собі подумати. Проблеми виникали на кожному кроці, починаючи від роботи з СМS, закінчуючи різницею між моїм баченням та замовника. Саме цей момент змусив відкрити очі та зрозуміти, шо нічого просто не буває.

Далі, свій шлях вдалось продовжити у невеликій ІТ-компанії...Ще рік тому, не міг і подумати, що опинюсь у цій сфері, але як бачимо, усе можливо. Прийшовши вперше в офіс, я не міг зрозуміти, які ролі у мене будуть та куди це може "занести" взагалі. Проте, усі мої хвилювання розбились на співбесіді, де мені повідомили, що навчання продовжиться у руслі SEO...(to be continued)