Сидячи вдома та переглядаючи фото з останньої подорожі, знайшов натхнення для цього посту. Тут не буде ніяких закручених думок, висновків із ситуацій, лише полотно тексту, де поділюсь власними емоціями. Приступимо...
Скоріше за все, найбільшим очікуванням від даної поїздки було бажання розвіятись, очистити голову від усього, що набралось за останній період та підготуватись до продуктивних "канікул", протягом яких маю плани досягти немало цілей, які поставив для себе сидячи в досить комфортному місці, яке відкрив нещодавно для себе.
Вкотре ловлю себе на думці, що цей час стане абсолютно іншим для мене. Але не про це.
Повернімось до поїздки. Однозначно, гори надихають. Змушують переосмислити усі цінності, відкрити очі по-новому на світ, переглянути своє життя та поправити дещо, врешті-решт.
Кайфую, коли можу взяти в руки фотоапарат і ловити реальні емоції в кадр. Вже давно замітив у себе хист до фотографії. Буду працювати над цим.
Спілкування в дорозі має якийсь незвичний відтінок. Сприймається зовсім по-іншому, змушує цінувати кожну секунду, задуматись над багатьма речами. Можливо, це лише в мене такі відчуття, так як дивлюсь через призму характеру-інтроверта.
Без сумнівів, усі круті моменти від даної поїздки відкладуться у власній пам'яті та у вигляді фото в пам'яті комп'ютера, проте уже зараз розумію, що повернусь обов'язково у ті місця і улітку.