Пройшло вже більше, ніж рік з того моменту, як я розпочав вести цей блог. За цей період, мушу сказати, що було маса подій, перемог та невдач, цікавих моментів та хвилюючих миттєвостей. Залишається кілька годин до завершення 2018-го року.
Без сумнівів, він був прекрасним.
Так, я витримав чимало проблем, мене спіткали невдачі там, де не міг і подумати. Проте. Я отримав масу цінного досвіду, переосмислив безліч речей та, врешті-решт, моє життя дуже змінилось.
Мені вдалось стартувати з власними проектами, над якими і далі продовжуватиму роботу, повернутись у своє захоплення, адже від себе не втечеш та зустріти ту людину, з якою бачу себе надалі.
Щиро вдячний своєму оточенню, адже я зрозумів, що навколо мене неймовірні люди. Захоплююсь Вами!
Як би це не було, але, я вірю, що 2019-ий буде ще потужнішим, особливо - в тому випадку, якщо досягну своїх півсотні цілей. А це навіть і не обговорюється.

Сидячи вдома та переглядаючи фото з останньої подорожі, знайшов натхнення для цього посту. Тут не буде ніяких закручених думок, висновків із ситуацій, лише полотно тексту, де поділюсь власними емоціями. Приступимо...
Скоріше за все, найбільшим очікуванням від даної поїздки було бажання розвіятись, очистити голову від усього, що набралось за останній період та підготуватись до продуктивних "канікул", протягом яких маю плани досягти немало цілей, які поставив для себе сидячи в досить комфортному місці, яке відкрив нещодавно для себе.
Вкотре ловлю себе на думці, що цей час стане абсолютно іншим для мене. Але не про це.
Повернімось до поїздки. Однозначно, гори надихають. Змушують переосмислити усі цінності, відкрити очі по-новому на світ, переглянути своє життя та поправити дещо, врешті-решт.
Кайфую, коли можу взяти в руки фотоапарат і ловити реальні емоції в кадр. Вже давно замітив у себе хист до фотографії. Буду працювати над цим.
Спілкування в дорозі має якийсь незвичний відтінок. Сприймається зовсім по-іншому, змушує цінувати кожну секунду, задуматись над багатьма речами. Можливо, це лише в мене такі відчуття, так як дивлюсь через призму характеру-інтроверта.
Без сумнівів, усі круті моменти від даної поїздки відкладуться у власній пам'яті та у вигляді фото в пам'яті комп'ютера, проте уже зараз розумію, що повернусь обов'язково у ті місця і улітку.

З моменту останнього посту, досить багато різноманітних подій відбулось зі мною, з яких вдалось винести деякі нетривіальні погляди на різні речі. Ймовірно, не усі будуть зрозумілі багатьом, але власне бачення є таким. Можливо, на каплю помилкове, проте своє і хотілось б поділитись цим.

• В цей період вдалось зловити ниточку серйозної мотивації, яка змушує рухатись в обраному напрямку і далі, що б не стало на шляху. Той момент, коли викладаючись на повну, ти отримуєш додаткову енергію і знову спрямовуєш її в потрібне русло. 13 годин сну за 3 дні є доказом даного факту, далі - більше. Знаю, що невірно, але деякого роду краш-тест запущено. 
• Спосіб мислення, який раніше вважав вірним та, який допомагав в особистому розвитку, наразі терпить повний крах. Рівень планування, який існував до цього - зовсім непотрібний, адже абсолютно не працює у висновку. Зараз ж, є розуміння того, що баланс - саме те, проте не зрозуміло як цього досягти. Працюю над цим.
• Не розумію чому, але в людях дуже часто почав помічати деталі, які роблять нас схожими. Не важливо, чи це риса характеру, чи напрям думок, чи поведінка, просто кидається в очі.
• Вдалось кілька днів "поваритись" серед людей, які працюють в ті й ж сфері, що я - неймовірно круто. Особливо, після формату у вигляді неформальної зустрічі. Підштовхує до подальшого розвитку розуміння того, що ти чогось досягнув. При цьому, це тільки початок - знаю, що можу більше.
• Ніяких випадковостей не буває, все закономірно, хоч і закручено. До всього ставлюсь серйозно, хоч жарти - наше все.

Крім того, є маса інших поглядів, але поки ніяких уроків із цього не вдається витягнути, дещо потребує переосмислення, дещо - незрозуміле. Як завжди.