Відправна точка.

Кілька разів згадував за останній тиждень про даний блог та про те, що дуже давно сюди нічого не писав. От, натхнення прийшло і зібрались думки, які готові лягти на цей лист. Приступимо.

Так як останній пост був опублікованим аж 19 вересня минулого року (не віриться, що стільки часу пройшло), за цей період змінилось досить багато - починаючи від власного світогляду до певних робочих процесів, результатів, показників. Було витрачено масу енергії, переживань, зусиль для того, щоб опинитись тут і зараз. 

Цей пост пов'язаний із тим, що зараз знаходжусь на певній відправній точці, поки не зовсім розумію яким буде продовження, але відчуваю, що все може перевернутись абсолютно діаметрально від того, як хотілося б.

За останні півроку неозброєним оком бачу власний розвиток, отримано масу досвіду, зроблено безліч позитивних спроб та немало факапів. За цей час я дійсно зрозумів кілька речей, які можна покласти на тезиси - основні принципи будь-якого керівника.

1. Чіткість та відвертість - ті аспекти, що в багатьох моментах вирішують безліч проблем. Якщо Ви працюєте з людьми - будьте з ними відвертими в скрутні моменти, не ховайтесь та не відштовхуйте, адже це лише збільшить загальну проблему.
2. Підтримка - вагомий елемент в структурі роботи колективу. Її наявність дає змогу кожному елементу системи працювати ефективніше, давати більше та генерувати нові можливості. Відсутність - страшний деморалізуючий чинник. Тому, в зв'язку з тим, що маю дещо обновлену команду - це перше, що обов'язково врахую, щоб недопустити того, що стало в загальному.
3. Свобода дій - те, що я справді оцінив за останні 2-3 місяці. І те, що цінуватиму найбільше та вимагатиму надалі. Відчуваю, що надалі обмеження просто не зможу сприймати, дані моменти мене просто гнітять. 
4. Довіра - напевно, моя спеціалізація чи не найбільше потребує цього. Думаю, що за цей час мені вдалось себе зарекомендувати по-максимуму, тому хочеться бачити у відповідь, що тобі довіряють, на тебе покладаються і ти можеш робити те, обов'язково приведе до успіху. В інакшому випадку, а який тоді сенс?
5. Вдячність за те, що ти робиш - важливий елемент, без якого рух ускладнюється. Подяка за зроблену роботу - мізер, кілька слів, які підштовхують кожного та дають змогу зрозуміти, що зусилля вкладені недаремно і побачити свою важливість як окремого елементу в чомусь більшому.

Впевнений, що використовуватиму усе це в найближчий час, в процесі формування нового механізму. Вірю, що ці люди зможуть зробити щось велике спільно, без конфліктів, непорозумінь та підтримуючи одне одного. Радий, що працюватиму надалі з цими людьми. 

З іншого боку, аналізуватиму загальну ситуацію та намагатимусь впливати максимально, щоб дійти до поставленої власної цілі. 

Кожна перешкода, це нова можливість. Тому і надалі проходитиму їх не зважаючи ні на що і відхиляючи чинники, які створюють дані перешкоди.

Про розвиток та роботу

Після тривалого періоду та мовчання у цьому блозі, вирішив написати дещо. З моменту останнього посту, пройшло немало часу та відбулось багато різноманітних речей - щось давало енергію і змушувало рухатись, щось - псувало настрій та змушувало задуматись.
Проте, все що сталось - мусило бути, тому ні каплі не зациклююсь і відпускаю.

Цей місяць (вересень) є 24-им в моїй діяльності як SEO-спеціаліста. За останній рік, без сумніву, я дуже виріс професійно. Дуже багато довелось вчити, взнавати, переступати через певні свої боязні та виходити на спілкування з багатьма людьми - від абсолютно нових в цій сфері і навчання з ними до знавців своєї справи. Було пройдено немало етапів, цих два роки були сильними та досить тяжкими, але я їх зміг пройти і стати тим, ким зараз є, хоч спереді ще не менш легкий шлях, проте я впевнений - що все вийде.

Я зміг зрозуміти одне - тільки досвід та постійна практика дадуть змогу досягти чогось у цій сфері. Вивчити теорію та говорити про просування і все, що стосується - неважко, набагато більшим кроком вперед є вміння застосовувати свої знання та аналізувати зроблені кроки. Стати тим, хто може вирішувати усі кроки за себе і за свою команду, тримати відповідальність за це, вміти відмовлятись від того, що не працює і акцентувати увагу на робочих інструментах.

За цей час, я розпочав першу справжню інвестиційну діяльність в те, що бачу перспективним. На цей час, у моїй власності є декілька проектів, кожен з яких є дуже важливим для мене. Так, вони поки далеко не є тим, чим можна похвалитись і тим, що про окупність поки не варто й говорити, проте - кожен з них - це мій власний досвід, плацдарм для випробовувань та ідей, те, що рухає мене, як спеціаліста своєї справи, вперед. І, я впевнений в кожному з них, в тому, що це дасть свій результат і змусить усіх, хто тут і зараз говорить про них з негативної сторони, задуматись про свої слова.

Крок вперед

В останні дні, відчуваю задоволення собою та своїм зарядом. Вдалось зробити крок вперед в одній з складових SEO та, нарешті, побачив у собі реальні можливості рухати себе та інших вперед, гармонійно поєднувати сили команди та направляти їх у потрібне русло. Поки, це досить незвично для мене, проте впевнений, що рухаюсь в потрібному напрямку. 

Радує око ріст декількох проектів, які стартували близько півроку тому, в які вклав ще досить багато власної ручної роботи, проте тепер передав іншим. 

Досить багато навчальної роботи провів в останній тиждень-два, що також допомогло підтягнути власні знання та підкріпити їх. Відчуваю, що це вже не є для мене зараз проблемою, хоч спочатку відчував дисгармонію та переживання, коли розпочинав роботу з новачками.

Замітив за собою ріст так званих Soft-скілів в сфері лінкбілдінгу, ловлю кайф від того, коли керуючись відчуттями вдається знаходити щось нове та експериментувати. 

Наразі, працюю над одним із власних проектів(спойлером виступає фотографія нижче), також впевнений, що зможу досягти з ним немало і постараюсь цієї осені отримати перші результати від нього. Свої проекти заряджають та дають стимул йти вперед і не зупинятись ні на крок.

Власний вибір

Протягом даного затишшя, відбулось немало різноманітних подій, які змінили чимало планів, проте мені вдається підтримувати свій професійний розвиток та рухатись до поставлених цілей. Тепер, з повною впевненістю у власних діях, я вирішив, що моє подальше навчання у ВНЗ немає ніякого сенсу та, тепер, я бачу реальну можливість наблизитись до бажаного результату в SEO.

В останні дні, чимало сил було направлено на дипломну роботу, але в цей ж момент, я думками перебуваю в процесі створення нового власного міжнаціонального проекту(поки - 3 країни, далі - від результатів). Мені вдається отримувати від цього справжнє задоволення, так як бачу себе там. Крім того, в зв'язку з запуском нового проекту, який вимагатиме чимало зусиль, я подумую над долею свого першого, але продовжую роботу над ним також, так як бачу у ньому перспективу.
Протягом останніх кілька днів я зрозумів, що мушу рухатись тільки у вибраному собою напрямку і при цьому, інтереси інших не мають на це впливати, незалежно від того, що про мене подумають.

Давно сюди нічого не писав, причиною цього, напевно, була надмірна завантаженість та відсутність бажання та потрібних думок, щоб викласти у блог. Але цим постом відновлюю свою активність ведення блогу та постараюсь частіше викладати свої думки.
За період відсутності постів, відбулось немало змін у житті, способі мислення та змінились погляди на деякі речі. З часом ти починаєш розуміти реальну цінність кожного моменту, встановлювати пріоритети так, як потрібно тобі, а не хочуть цього люди(ловлю себе на думці, що над цим ще потрібно працювати).
Я зміг влаштувати собі невеликий "краш-тест" та побачив, що можу працювати на повну тільки тоді, коли мене не відволікають інші важливі моменти. Я можу викладатись на 200%, якщо зможу сам себе замотивувати. І мені не подобається, коли наді мною встановлюється якийсь контроль та коли мною намагаються маніпулювати. Тільки за умови повної свободи та вільного власного вибору, я досягаю свого, щоб не сталось. Я задоволений собою та своєю продуктивністю, а це - найважливіший показник.
Мотивація - штука складна та поки не можу прослідкувати чіткої залежності від багатьох особистих факторів, але в одному я все-таки впевнений. Найближчі до мене люди надають найбільше енергії. Кохана людина - в першу чергу. Інколи просто невистачає підтримки, щоб вийти на новий рівень у власній ефективності, але тепер це у мене є.
Тому, з чистою совістю через кілька днів вирушаю закордон, щоб змінити обстановку та відволіктись від буденності.

Пройшло вже більше, ніж рік з того моменту, як я розпочав вести цей блог. За цей період, мушу сказати, що було маса подій, перемог та невдач, цікавих моментів та хвилюючих миттєвостей. Залишається кілька годин до завершення 2018-го року.
Без сумнівів, він був прекрасним.
Так, я витримав чимало проблем, мене спіткали невдачі там, де не міг і подумати. Проте. Я отримав масу цінного досвіду, переосмислив безліч речей та, врешті-решт, моє життя дуже змінилось.
Мені вдалось стартувати з власними проектами, над якими і далі продовжуватиму роботу, повернутись у своє захоплення, адже від себе не втечеш та зустріти ту людину, з якою бачу себе надалі.
Щиро вдячний своєму оточенню, адже я зрозумів, що навколо мене неймовірні люди. Захоплююсь Вами!
Як би це не було, але, я вірю, що 2019-ий буде ще потужнішим, особливо - в тому випадку, якщо досягну своїх півсотні цілей. А це навіть і не обговорюється.

Сидячи вдома та переглядаючи фото з останньої подорожі, знайшов натхнення для цього посту. Тут не буде ніяких закручених думок, висновків із ситуацій, лише полотно тексту, де поділюсь власними емоціями. Приступимо...
Скоріше за все, найбільшим очікуванням від даної поїздки було бажання розвіятись, очистити голову від усього, що набралось за останній період та підготуватись до продуктивних "канікул", протягом яких маю плани досягти немало цілей, які поставив для себе сидячи в досить комфортному місці, яке відкрив нещодавно для себе.
Вкотре ловлю себе на думці, що цей час стане абсолютно іншим для мене. Але не про це.
Повернімось до поїздки. Однозначно, гори надихають. Змушують переосмислити усі цінності, відкрити очі по-новому на світ, переглянути своє життя та поправити дещо, врешті-решт.
Кайфую, коли можу взяти в руки фотоапарат і ловити реальні емоції в кадр. Вже давно замітив у себе хист до фотографії. Буду працювати над цим.
Спілкування в дорозі має якийсь незвичний відтінок. Сприймається зовсім по-іншому, змушує цінувати кожну секунду, задуматись над багатьма речами. Можливо, це лише в мене такі відчуття, так як дивлюсь через призму характеру-інтроверта.
Без сумнівів, усі круті моменти від даної поїздки відкладуться у власній пам'яті та у вигляді фото в пам'яті комп'ютера, проте уже зараз розумію, що повернусь обов'язково у ті місця і улітку.